Барі Оверім: як я став скрам-майстром

Барі Оверім — скрам-майстер, Professional Scrum Trainer у Scrum.org, фасилітатор Liberating Structures, співзасновник і співвласник компанії The Liberators.

Стаття довга, для вашої зручності ми розділили її на дві частини. “Як я став скрам-майстром” — перша частина, де Барі розповість про свій шлях від прожект-менеджера до скрам-майстра. У другій частині він поділиться не книжними порадами новачкам із власного досвіду.

Від чого відштовхуватися? На що звертати увагу початківцю? Як прийти до скрам-майстерності? 

Почувши ці питання всоте, Барі вирішив описати все в блозі на Medium. А ми переклали й адаптували його історію для вас.

Мета історії, як каже сам Барі, — надихнути новачків і підкинути свіжих ідей втомленим профі.

Як я мріяв стати прожект-менеджером

Я починав адміністратором IT-додатків у секторі телекомунікацій у 1999 році. Палаючи бажанням вчитися, я зареєструвався на сертифікаційну програму, в межах якої мав вивчити BiSL, ASL, ITIL і PRINCE2. Здавалося, це моє — пряма дорога до корпоративного менеджменту додатків і процесів.

Трохи раніше я побачив, що прожект-менеджери — найбільш активні й цікаві працівники в організації. Виглядало, наче вони є учасниками всіх процесів без винятку. Переговори з постачальниками, робота з вимогами стейкхолдерів, перевірка прогресу розробників, комунікація з керівництвом… Виглядало це фантастично! Утім, ще тоді я бачив: усі вони постійно перебували у стані стресу.

Адмініструючи додатки, я паралельно став читати книги з прожект менеджменту. На фото нижче навіть видно книгу “Прожект-менеджмент для чайників” 🙂

Щойно з’являлася хоч найменша можливість влізти в проєкт, я заявляв про себе. Наполегливий ентузіазм призвів до того, що мене взяли “на побігеньки” до “справжнього” прожект-менеджера. Моє завдання як джуна зводилось до одного:

Переконатися, що графіки Ганта відображають дійсність.

Самі розумієте, це легко стало фултаймом. Спершу я думав, що труднощі в роботі пов’язані з браком навичок роботи з Microsoft Project. Та після отримання сертифікації зі створення графіків Ганта, я зрозумів: проблема не в мені, а в реальності, що постійно змінюється. Якби лиш мати точніші способи оцінювання…

Дивовижно, та жахливий досвід роботи з графіками Ганта мотивував мене стати прожект-менеджером. Тоді оновлення графіків я міг би делегувати майбутньому асистенту, сам займаючись “справжньою” роботою прожект-менеджера.

Я експериментував із різними ролями й організаціями, аж нарешті прийняв рішення отримати диплом прожект-менеджера в адмініструванні бізнесу зі спеціалізацією в області управління проєктами. Чотири роки важкої праці вечорами й на вихідних, і ось нарешті я підготувався до своєї першої роботи прожект-менеджером.

Лишилося знайти достатньо божевільну компанію, що захоче мене найняти…

Вітаю, Enrise!

Я досі не знаю, чому вебагенція Enrise запропонувала мені мою першу роботу в ролі прожекта. Може, побачили іскру потенціалу…

Я пишався, як ніколи! Роки важкої праці, довгі вечори, присвячені навчанню, все ж зробили мене прожект-менеджером!

Мрія виявилась жахіттям. Enrise була чудовою компанією з чудовими співробітниками. Та через рік я помітив чітку тенденцію: усі були нещасні! Розробники — через постійну роботу в авральному режимі. Менеджери — через те, що більшість проєктів виявлялися неприбутковими. Замовники — бо не отримували продукт вчасно. Маркетинговий відділ — бо давали замовникам обіцянки, які виявлялося неможливо виконати. І я як прожект-менеджер — адже виявився нездатним розв’язати ці проблеми.

За рік роботи на посаді прожект-менеджера я вигорів майже повністю. Так втомився оновлювати звіти про досягнутий прогрес та інструменти відстеження задач, що почав шукати інші способи керувати проєктами.

Чи був інший спосіб розробки, доставки й обслуговування складних продуктів?

Відповідь знайшлась у Ріні ван Солінгена. Холодного, темного зимового вечора (насправді я не пам’ятаю такого, але ж як звучить!) я прочитав книгу “The Power of Scrum”. Його кейс став для мене відкриттям. Скрам виглядав реальною альтернативою. Після кількох тижнів вивчення книг, статей і відео про скрам я вирішив:

Стану скрам-майстром і створю власну скрам-команду.

І став розглядати себе як скрам-майстра. Повільно, але мені все ж вдалося донести свою позицію компанії. Хоч насправді, навряд чи хтось, у тому числі я сам, розумів тоді, що таке скрам.

Я знайшов кілька волонтерів, згодних на експеримент зі створенням скрам-команди. Минули роки (багатьох) невдач і (небагатьох) успіхів. Та головне — зрештою, кількість наших успіхів перевищила кількість невдач. І я став частиною команди, яку веду й досі.

Якраз тоді письмо стало важливою частиною моєї роботи. Я записував усе, чому вчився. Наприклад, саме в цей період, у 2011-14 роки я почав писати “8 робіт скрам-майстра”, хоч опублікувати їх на Scrum.org довелося значно пізніше.

Ось яким скрам-майстром я був спочатку…

А таким скрам-майстром я став, коли нарешті розібрався…

Prowareness

Ще в Enrise я підтримував зв’язок з Ріні ван Солінгеном. Він працював у Prowareness, а я відвідував їх щомісячні зустрічі, де й познайомився з цією агенцією з аджайл-консалтингу в Нідерландах та Індії. Через п’ять років роботи в Enrise, чотири з яких у ролі скрам-майстра, я зрозумів, що настав час зробити наступний крок.

До речі про вихід із зони комфорту. Культура була принципово іншою. Enrise як класична компанія з бекенд-розробки ідеально підходила моєму інтровертному характеру. В Prowareness усе було навпаки. За 6 місяців я ладен був роздерти свій контракт на найдрібніші шматочки, та все ж дав собі останній шанс.

У середовищі, здавалося б, безмежних можливостей (кажучи про Prowareness) пастка ховається в тому, що з часом ти приходиш до надмірної зайнятості без особливих досягнень. Я ж сфокусувався на ролі скрам-майстра для різних організацій, і рішення виявилося правильним. Моя основна спеціалізація стала моєю улюбленою роботою.

Складний старт в Prowareness перетворився на круті американські гірки. Я й далі описував усе в блозі. Як раз тоді я виявив, що мої навички письма (і спілкування) англійською, м’яко кажучи, бажають кращого. Тож я став писати англійською, хоч це і займало значно більше часу. Мало того: ускладнюючи власне життя ще сильніше, я підписався підготувати презентацію для Scrum Day London. Я ніколи такого не робив, навіть в Нідерландах, навіть датською! Тож це вартувало мені кількох (десятків) безсонних ночей.

Та зрештою у мене вийшло. Виступ на Scrum Day London потягнув за собою ще багато семінарів. У Prowareness я став вирішувати найцікавіші завдання. Працював з фантастичними організаціями, був членом дивовижних скрам-команд… І тоді сталося щось дивне. Люди почали називати мене аджайл-коучем, і це перетворилося на офіційну назву моєї посади в Prowareness. Багато хто вважав, що це природний рух вгору кар’єрною драбиною. Мені навіть підняли зарплатню.

Та я не хотів бути аджайл-коучем. Мені бракувало впливу на компанії, який я мав у ролі скрам-майстра. Я почувався загубленим у сірій масі організацій: не був частиною жодної з них, не дуже-то й розумів, що відбувається, та при цьому ніс відповідальність за величезні аджайл-трансформації. Ідеальний рецепт катастрофи…

І хоч справжня катастрофа не сталась, успіху не було також. У ретроспективі я зрозумів, що виконував нав’язану мені роль аджайл-коуча, замість робити те, чого хотів сам. А хотів я бути скрам-майстром.

І тоді я вирішив, що настав час стати Professional Scrum Trainer у Scrum.org.

Як я став Professional Scrum Trainer

Великі, гучні цілі зазвичай характеризуються тим, що їх неможливо досягти. Стати скрам-тренером було для мене важливо, але ще потрібніше мені було стати членом товариства Scrum.org. Стільки людей, яких я поважав, були PST! Здавалося нереальним стати їх колегою й отримати змогу співпрацювати з ними на рівні. Тоді я вирішив припинити турбуватися, вийде у мене стати скрам-тренером чи ні, і просто насолоджуватися подорожжю до цієї мети.

На отримання звання PST у мене пішло близько двох років. Усе почалося з постановки мети, а закінчилось моїм першим дружнім рецензуванням на Scrum Day Europe (під пиво 🙂).

Скрам-майстер і тренер

Працюючи Professional Scrum Trainer, я залишався скрам-майстром у декількох організаціях, просто поряд із цим став проводити тренінги. Вийшла потужна комбінація, адже свіжий досвід із проєктів був цінним матеріалом для занять. Тоді я зрозумів, що тільки пояснюючи тему, можна дізнатися, наскільки глибоко сам її розумієш. Виявилось, мені ще багато вчитися…

На своїх хлібах

Цінна риса Prowareness — в тому, що вони цінують підприємливість. Можливо, завдяки їхньому впливу через два з половиною роки я задумався про створення власної справи. Тоді я пішов з Prowareness і сконцентрувався на роботі скрам-майстром і тренером.

Часом успішно, часом не дуже, але я був на своєму місці. А учасники тренінгів PSM все озвучували одне й те ж питання:

Тепер, коли ми вже маємо досвід роботи скрам-майстром, що ви можете порадити для підвищення кваліфікації?

Тренер і керівник

Відповідь на це питання стала точкою відліку компанії, яку я організував спільно з Крістіаном Вервийсом: The Liberators. Хоч тоді й були тренінги для підвищення кваліфікації скрам-майстрів, усі вони фокусувалися на “кращих практиках”. Як фасилітувати скрам-події? Як користуватися сторі пойнтами? Ми потребували тренінгу, сконцентрованого на способах мислення і поведінки скрам-майстра.

У серпні 2018 року Scrum.org запустив тренінг і сертифікацію PSM II. Ми брали участь у її розробці, тому стали її керівниками. І відповідаємо за весь розклад Professional Scrum Master (і PSM I, і PSM II) разом зі Стефані Окерман і Павлом Мисливицем.

Scrum Master Learning Journey

Тепер мій фокус зміщено в бік розвитку товариства скрам-майстрів. Працюючи з іншими скрам-майстрами всередині й зовні своїх організацій, вони здобувають значно більше впливу, творчості, знань і мудрості, а отже, краще допомагають організаціям ефективно втілювати скрам.

Так ми створили Scrum Master Learning Journey — проєкт, у якому скрам-майстри ростуть і вчаться серед таких, як самі. І моя нова головна мета — створити товариство скрам-майстрів, де вони зможуть навчатися, обмінюватися досвідом і знаходити нові рішення складних завдань.