Тепер, коли війна займає левову частку нашого часу і думок, навіть про аджайл думається в її контексті. Ось вам 5 причин, чому росія не має шансів на успіх, а Україна точно переможе в контексті сучасних підходів і методологій управління і організації високоефективних команд.

Менеджмент 3.0 – культурологічний фреймворк, близький і комплементарний із принципами аджайлу. Він – про самоорганізовані крос-функційні команди, про вмотивованість і підвищену продуктивність, про здатність генерувати творчі ідеї і навчатися на помилках.

1. Менеджмент нового часу – про врахування інтересів зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів.

🇺🇦 Україна крутиться, як в’юн, між ЄС, США, Великою Британією, не обходячи увагою жодну з держав у світі, яка виявляє до нас інтерес або має владу допомогти. Якість і швидкість роботи наших дипломатів сягають захмарних висот. Лендліз, заявка на вступ у ЄС, виступи перед студентами провідних вишів світу (так, це важливий аванс у лояльність до України майбутніх дипломатів) і участь України у всіх можливих міжнародних конференціях – тепер ми впізнавані, тепер ніхто не бачить у нас меншого брата і “окраїну” росії. Допомагати Україні – модно.

Внутрішнім стейкхолдерам також є що показати. При всій складності економічної ситуації, військовим нарешті надали високі оклади. Підтримка внутрішньо переселених осіб – хай яка, та вона є і з боку держави, і з боку приймаючих міст. Із працевлаштуванням складніше, та ми впораємося.

До того ж, головний інтерес внутрішніх стейкхолдерів України – це випхати російських собак назад у їхні загиджені будки. Навіть якщо це потребуватиме видати кожному орку по унітазу із буквою Z у зоні зливу, без питань: айтішники скинуться.

💩 Що ж Мордор?
росія налаштувала проти себе, більшою чи меншою мірою, усі західні демократичні держави. Грубе порушення правил ведення війни, зневага до колег, крадіжка і блокування зерна й металу, продовольчий і газовий шантаж, трагедії Бучі, Бородянки та Азовсталі – усе це не сприяє взаємній довірі хоч у рамках торгівлі, хоч і в інших напрямках міжнародної співпраці. Саме тому обіцянкам росії продовжують вірити хіба що напівавторитарні добродії на кшталт іще одного не надто доброзичливого нашого західного сусіда.

Східні країни у цій війні вже виграли, адже вони залишилися єдиним джерелом збутку російської нафти і газу за демпінгованими цінами. Чи потрібно їм підтримувати росію в цій війні? А нащо? Не включившись у санкції, Китай та Індія зберігають розумний баланс, натомість військова підтримка агресора обійдеться їм порушенням стосунків із західними партнерами. Це не їхня війна.

Що ж із внутрішніми стейкхолдерами? Про народ не говоримо, народ як самостійна одиниця в росії давно перестав існувати. Та все ще існують і часом навіть незалежно мислять деякі олігархи і міністри, мільйонери і мільярдери, чиє майно і якість життя сильно страждають під впливом західних санкцій. 

Тож це питання часу. Часу і можливостей пристрелити дикого пса на троні з кісток.

2. Про вміння розпізнати, зрозуміти і задовольнити внутрішні потреби ваших колег.

🇺🇦 Доведено, що щасливі працівники демонструють значно вищу продуктивність і креативність при зростаючій якості роботи. Чи це не креативно – збити вертоліт із ПТРК “Стугна”? Викрасти російського танка трактором? Збити дрона банкою з консервованими огірочками? Ок, ця інформація втратила свіжість. А як щодо маловідомого? Під окупацією в Катюжанці місцеві хлопці приватизували (скрутили) кулемет із БТРу. Там же, у лісах, ховався снайпер-АТОшник зі своєю гвинтівкою – і щодня “знімав” по кілька орків за раз.

Українці щасливі, коли будують свій дім, садять город і бавлять дітей (подорожують, розвиваються, працюють на улюбленій роботі тощо). Та коли хтось заважає нам це робити, – ми щасливі, креативні і продуктивні, випалюючи трутня з нашого вулика. Є тисячі героїв України, чиїх імен ми ніколи не дізнаємося. Бо всі вони – і всі ми – робимо все не заради власної популярності, бренду й амбіцій, а щоб жити, любити і будувати свій дім у мирній, затишній, безпечній і завжди прекрасній Україні.

💩 Що ж Мордор?

Це, мабуть, єдиний пункт, де у них все в порядку. Щасливий росіянин – п’яний росіянин. Задовольнити внутрішні потреби їхніх бійців може найближчий алкомаркет. Так, росія – це сумна історія про десять тисяч компенсації за мертвого чоловіка, про волонтерський збір на павербанк для бійця, про дитсадки, де мирне населення скидається убивцям та злодіям на шкарпетки. Внутрішні потреби російської орди якраз і задовільняють війна та вбивства. Адже це не путін переступив кордон України. І не він особисто ґвалтує наших жінок в окупованих містах. Давайте пам’ятати про це, але також і про те, що існують хороші рускі. От тільки їх у тепловізор не видно.

3. Про те, як створювати самоорганізацію й самоуправління в командах.

🇺🇦 Про те, як наділяти команди владою й автономією, розподіляти відповідальність і делегувати, а також будувати довіру.

Яскравий тому приклад – територіальна оборона і волонтерські фонди. Обидві історії – якраз про самоорганізацію крос-функційних команд. Ясно, що всі вони різні, і територіальна оборона на Закарпатті – не та, що в Чернігові, але й обставини (задачі), під які формувалися ці добровольчі об’єднання, також різняться.

Навіть окремі підрозділи ЗСУ потроху відходять від вертикального розподілу повноважень, залишаючи його існувати лише на папері. Це особливо ефективно для тих, хто на передовій (середовище постійних змін), адже гнучкість, крос-функційність і передача повноважень допомагають їм ефективно адаптуватися до змін і краще взаємодіяти в умовах ситуацій високого ризику.

💩 А що Мордор?

Їхня вертикаль настільки задубіла, що навіть написати рапорт про відмову від участі у бойових діях – та іще проблема. Боєць, що не хоче йти вбивати українців, піддається шантажу, обвинуваченням у боягузтві і навіть у зраді. Автономія, взяття на себе відповідальності, делегування обов’язків і формування довіри – характеристики, властиві для вільної особистості. Шкода, але це більше не властиво російському народові (окремі винятки не можуть характеризувати народ як ціле).

4. Про атмосферу натхнення, що об’єднує людей, і про систему цінностей, які розділяють всі члени команд.

🇺🇦 Це дозволяє підняти не тільки особисту ефективність членів команд, але і проактивно досягати мети організації. А яка наша мета? Для початку, повернути собі кордони України і вигнати ворожу нечисть на її мертву землю. А там подивимось.

Атмосфера натхнення? Є! Спільна система цінностей? Ще б пак! (майже) Всі зрадники вже втекли відомо-куди, і тепер ми нарешті маємо вікно можливостей, щоб відбудувати свій дім і відродити вільний народ.

💩 А що Мордор?

Коли джерело натхнення – мертві тіла ветеранів Другої Світової, Афганістану, Чечні, а тепер – і України… Такий потяг прямує до цвинтаря. Коли система цінностей побудована на брехливій пропаганді, вона розсиплеться, щойно позбудеться постійного підживлення з боку рашистських пропаполітиків і телеведучих.

Пошвидше б. Можливо, тоді вони розпочнуть свій шлях із рабства до царства через сорокарічні мандри в пустелі.

5. Про те, як підвищити ефективність команд без зростання хедкаунту.

🇺🇦 Не кількістю, а якістю. Ми не відправляємо людей на війну як на м’ясокомбінат, а спершу навчаємо їх бити ворога. Нехай далеко не завжди зусиллями держави, але зусиллями волонтерів ми одягаємо і оснащуємо бійців до зубів. Усе, від медицини до зброї, від тепловізорів до дронів… Волонтери купують пікапи, джипи, мікроавтобуси. Є навіть ініціатива зі збору коштів на винищувачі.

Українські команди ефективні. Нашим веденням партизанської війни захоплюються і запрошують навчати військових країни, котрі ще вчора вважалися значно сильнішими за нас. Фантастичну роботу українських дроноводів (дроноводоводів :)) високо оцінюють і в армії США.

Це тому, що українці – народ, який бездумно не виконує наказів. Ще з часів козацтва, яке створило першу в світі демократію, навіть солдат найнижчої ланки аналізує накази керівництва. Навіть солдат найнижчої ланки знає, що може щось змінити. І навіть в межах жорсткої армійської вертикалі з українця складно зробити раба.

💩 А що Мордор?
Як показали перші місяці війни, росіянам зовсім не шкода свого м’яса, а їхнє уявлення про Україну межує з фантастикою (згадаймо парадну форму в БТРах нєбратьєв).

росія намагається взяти кількістю, хоч уже і зменшила оберти. Московія не цінує своїх людей, а отже, втрачає на продуктивності команд. Вмотивованість серед російських військових украй низька. Бізнес, спрямований на отримання доходів, такі команди розвалюють одразу. Державні структури, що тримаються на дотаціях із бюджету, з такими командами швидко стають корумпованими і втрачають здатність реагувати на зміни.

Підбиваючи підсумки

Не таємниця, що наша майбутня перемога полягає у формуванні єдності громади довкола благородної мети вигнання загарбників, а також у нашому професіоналізмі — як на фронті, так і в тиловій роботі. Менеджмент 3.0 прийшов до нас не раптово. Ми викувались як нація, здобули освіту і свободу за роки незалежності. Усе це піднімає нас на новий рівень, на якому слово “цінності” виявилось не порожнім звуком. Ця штука працює!

Приходьте навчатися Management 3.0. Станьте агентом змін у своїй організації